19 грудня 2019 року виповнюється 100 років від дня народження всесвітньовідомого перекладача, мовознавця, поліглота Миколи Олексійовича Лукаша.
Відразу 2 статті, присвячені М.Лукашу, привернули до себе нашу увагу.
Це - інтерв'ю з хрещеницею М.Лукаша Оленою Михайлівною Сереженко - зберігача фондів краєзнавчого музею Кролевецької міської ради (розмову вела Світлана Малиношевська). Опубліковано в газеті "Сумщина", 2018.- 16 серпня.
І також цікавою є стаття Євгена Дороша, опублікована в газеті "Пенсійний кур'єр" (2018, 31 серпня) "Моцарт українського перекладу".
"Боккаччо, Сервантес, Гете, Флобер, Гюго, Рільке.... - легше перерахувати, кого Микола Лукаш не перекладав українською. Про нього казали, що він знає 30 мов, а Микола Олексійович скромно поправляв, що добре - 18! Він переклав, навіть, "Фауста" Гете, якого не подужав ні Франко, ні Старицький!"
Зі спогадів хрещениці М.Лукаша ми дізналися про батьківщину відомого перекладача, зустрічі у колі друзів у рідному Кролевці, експонати краєзнавчого музею, колекції книг перекладу М.Лукаша з домашнього архіву О. Сереженко. Декілька фото з сімейного архіву Сереженків також заслуговують уваги читачів.
Цікаві факти з біографії Миколи Лукаша наводить у свої публікації Євген Дорош. Якою людиною був відомий перекладач?
"Геній і титан словесності, Лукаш був диваком і справжньою дитиною в побутових питаннях. Він переклав понад 1000 творів світової літератури від 100 авторів, із 20 мов. Але от номера свого телефону запам'ятати не міг. Казав: "Я собі не телефоную". У квартирі по вулиці Суворова, яку отримав 1973 року, не тримав жодних продуктів, а з кухні попросив винести газову плиту - щоб скласти на її місці книжки. Микола Олексійович мав просто чудову бібліотеку. Ще наприкінці 1930-х скуповував у букіністичних лавках "конфіскат", що залишався після репресованих українських митців і науковців..."
Завжди мав принципову позицію. Коли Івана Дзюбу в березні 1973-го засудили до п'яти років позбавлення волі та п'яти років заслання (за працю "Інтернаціоналізм чи русифікація"), Микола Лукаш кинув у поштову скриньку лист, адресований голові Президії Верховної Ради УРСР, голові Верховного суду УРСР, прокуророві УРСР, копію - президії Спілки письменників, у якому писав, що цілком розділяє погляди Дзюби І.М. і просить дозволити відбути за нього визначене судом покарання...
М.Лукаш не відмовився від своєї заяви, за що його виключили зі Спілки письменників... Геніальний перекладач був приречений жити надголодь, на позичені у знайомих кошти.
"Крига скресла 1979 року, коли новий редактор журналу "Вітчизна" Віталій Коротич запропонував Лукашеві перекласти кілька віршів з угорської. А в Спілці письменників його поновили лише 1986-го, за два роки до смерті..."
Comments