Шановні читачі! На сторінках нашого веб-альманаху ми вже неодноразово писали про відомого перекладача, мовознавця, поліглота Миколу Лукаша, 100-річчя від дня народження якого буде відзначатися в грудні 2019 року.
Сьогодні ми хочемо познайомити вас з ще однією цікавою публікацією, присвяченою нашому видатному земляку.
"Принциповий Лукаш замість капітулянта Дзюби": 46 років тому відомий український перекладач запропонував радянській владі замінити у в'язниці колегу і цим занапастив кар'єру. Стаття Олега Стецишина з газети "Історія" (№ 5, травень 2019 року), рубрика "Відкриті архіви" ( з фонду центральної міської бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка).
"Початок 1970-х. У Радянському Союзі знову розкручується маховик репресій. Кожен, хто мав критичний погляд на ситуацію в СРСР, потрапляв під нагляд комітету державної безпеки..."
Автор публікації нагадує читачам про те, якою талановитою людиної був наш славетний земляк. "...перший в Україні переклав "Фауста" Гете, працював над ним 18 років. З його допомогою українською заговорили герої "Мадам Боварі" Флобера, "Декамерона" Бокаччо та багатьох інших творів класиків світової літератури.
"...На початку 1970-х він був членом Спілки письменників України, членом редколегії журналу іноземної літератури "Всесвіт", де часто друкувалися його переклади.
Здавалося б, живи і твори. Але саме у цей час він знову потрапляє в поле зору радянських спецслужб. "Знову", бо, судячи з архівних документів, у КДБ давно знали про "темні плями" його біографії..."
"Відомий перекладач тривалий час підтримував тісні взаємини з І. Світличним, Є. Сверстюком, І. Дзюбою та іншими "націоналістично налаштованими особами". І не просто підтримував стосунки, але й поділяв їхні погляди та схвалював діяльність..."
Микола Лукаш:
"У національному питанні Росія з днів Хмельницького і до наших часів включно веде ту саму політику - політику русифікації їй підлеглих народів, їх асиміляції, насамперед українського, оскільки він найчисленніший, -казав М.Лукаш одному з "джерел" КДБ . - Русифікаторську політику нині бачать і розуміють усі народності Радянського Союзу, в першу чергу - інтелігенція. Тому й незадоволення серед інтелігенції в національних республіках зростає." "...На кожному кроці дискримінація, стремління ліквідувати українську націю. Нам, інтелігенції, вже абсолютно зрозуміло, що якщо такий "союз" з росіянами триватиме ще якийсь час, то українці як нація зникнуть".
Олег Стецишин продовжує досліджувати життя видатного перекладача і пише про те, що "...Одним із куміров Лукаша (і не лише його) у той час стає Іван Дзюба, автор знаменитого памфлету "Інтернаціоналізм чи русифікація?", який 1968 року опублікували на Заході та який мав неабиякий розголос...
" ...Незабаром Івана Дзюбу заарештували і 12 березня наступного, 1973 року засудили за "антирадянську агітацію і пропаганду", покаравши п'ятьма роками позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму та п'ятьма роками заслання.
23 березня того ж року Микола Лукаш надіслав листа голові президії Верховної Ради УРСР, голові Верховного суду, прокурору УРСР і президії Спілки письменників, в якому вказав, що цілковито поділяє "погляди літератора Дзюби І.М. з даного, офіційно в нас не існуючого питання". А далі - головне. Демонструючи солідарність із засудженим колегою, Лукаш попросив дозволити йому відбути термін ув'язнення замість Дзюби."
Лукаш писав: "Цим я прагнув довести, що не всі перелякалися, що ще є серед українців люди, здатні на подвиг, готові йти на муки за свої переконання".
"...Але потім сталася несподіванка: зважаючи на публічне каяття та засудження своїх поглядів, комуністична влада помилувала Дзюбу, випустивши з в'язниці. Ця новина шокувала багатьох його соратників, які дуже негативно сприйняли поведінку свого вчорашнього лідера, сприйнявши її як зраду...
... Серед літераторів, які все-таки провідали опального письменника, був і Микола Лукаш, йдеться у повідомленні голови КДБ України".
"...Усе це не могло залишитися без наслідків, і покарання не забарилося. Відбулися засідання Київського обласного відділення і президії Спілки письменників України, на якому заслуховалося питання про "негідну" поведінку перекладача. При цьому сам Лукаш своєї вини не визнав і був виключений зі складу СПУ.
... Не підтримав вчинку мужнього колеги й Іван Дзюба. 54-річного Лукаша не тільки виключили з лав письменницької спілки, а й заборонили друкуватися, чим позбавили засобів для існування. Було заблоковано вихід у світ його перекладів, зроблених раніше. Багато знайомих перестали з ним вітатися..."
" ...Останні роки життя Микола Лукаш жив самітником, у жахливих злиднях. Але й тоді перебував під наглядом спецслужб.
... Після розправи 1973 року переклад Лукаша ("Фауст" Гете) був надрукований щойно 1981 року, 1984 і 1985 року вийшли друком переклади поезій Г.Аполлінера та "Декамерон" Дж. Бокаччо.
Членство у Спілці письменників поновили вже під час горбачівської перебудови, у 1986 році.
Помер Микола Лукаш у серпні 1988-го, похований на Байковому кладовищі".
Візьміть на замітку
Стецишин Олег Принциповий Лукаш замість капітулянта Дзюби/О.Стецишин// Історія.- 2019.- № 5 (травень).- С.6-7
Могила Миколи Лукаша
Commentaires