Дімарова Євдокія "Ставний, красивий, дарма, що в окулярах. Мабуть, добряче заробляє - весь у новому": спогади/Є.Дімарова; текст Н.Павленко; фото С.Старостенко// Країна.- 2019.- № 25 (27 черв.).- С.44-47
Ми продовжуємо знайомити вас, шановні читачі з цікавими публікаціями журналу "Країна" з фонду Сумської міської центральної бібліотеки імені Т.Г.Шевченка.
Анатолій Андрійович Дімаров - відомий український прозаїк, лауреат Державної премії України імені Т.Г.Шевченка (1982 р.).
А. Дімаров є автором нарису «Дві Марії», збірки оповідань та новел «На волинській землі», «Волинські легенди», «Через місточок», повісті «Син капітана», збірки повістей та оповідань «Жінка з дитиною», романів «Його сім'я», «Ідол», «І будуть люди».
Творчий доробок письменника становить кілька десятків томів (Вікіпедія)
У біографії А.Дімарова - розкуркулення родини, Голодомор, війна, на якій отримав важке поранення, цензура в журналістиці й згодом у літературі.
У 1960-х, після опублікування роману "І будуть люди", Дімарова оголосили антирадянщиком, антисемітом, а секретар ЦК КПУ з ідеології Валентин Маланчук пообіцяв, що Дімаров ще "походить у чорному тілі".
Так і склалося – п'ять років письменника не друкували, хоча до цього книжки Анатолія Дімарова виходили 100-тисячними накладами...
Євдокія Дімарова (в дівоцтві Лубинець) 65 років прожила у шлюбі з письменником Анатолієм Дімаровим. Чоловіка не стало 29 червня 2014 року.
"З Анатолієм Андрійовичем любили подорожувати. Вибирали дикий відпочинок. Разом шукали екземпляри для його колекції - він збирав напівдорогоцінне каміння. Під його впливом написала три книжки спогадів", - пригадує Євдокія Дімарова. Їй 94 році, за фахом вона - фізик і математик, до речі, наша землячка - народилася 7 листопада 1942 року в селі Зазірки Кролевецького району Сумської області. До 1925 року село належало до Чернігівської губернії Російської імперії.
Батько був кравцем, мати - домогосподарка. Закінчила Євдокія три курси педагогічного технікуму в Житомирі. Другу світову війну пережила у тітки на хуторі Михайлівському в Сумській області. 1945 року вступила на фізико-математичний факультет педагогічного училища у Глухові: "Хотіла поступати на біологічний. Та поки дійшла з хутора до міста 20 кілометрів, набір на нього закінчився.
Київський педагогічний інститут закінчила з відзнакою. Отримала направлення в Луцький вчительський інститут (нині Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. Пізніше викладала у Львівському національному університеті імені І.Франка. 44 роки працювала доцентом кафедри факультету електронної техніки університету "Київський політехнічний інститут".
Має сина Сергія, онука і двох правнуків.
Яким був Анатолій Дімаров?
"Та він полонив мене іншим: веселий, дотепний, відкрив незнаний світ літератури. Ми зустрічалися два роки, а тоді я перейшла жити до Анатолія і його матері - Марії Олексіївни. Зі свекрухою прожили під одним дахом 40 років..."
Про непросте дитинство, знайомство з Анатолієм, сторінки подружнього життя, незвичайні захоплення письменника - ви дізнаєтеся зі спогадів Євдокії Несторівни Дімарової.
Використані фото і матеріали даної статті.
Також використано матеріали:
Терен Тетяна Неопублікована розмова з Анатолієм Дімаровим: Шкодую, що в такий страшний час жив, коли не можна було писати правду[Електронний ресурс]/Т.Терен.- Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/society/2014/07/7/174315/
Стаття чекає на свого читача! Завітайте до бібліотеки!
Comentarios