"Сама того не тямлячи, людина творить своє життя згідно із законами краси навіть у найглибшій безодні відчаю".
"Наше щоденне життя бомбардують випадковості, точніше, випадкові зіткнення людей і подій, що звуться збігами обставин..."
"Поки люди ще більш чи менш молоді й лунають лише перші акорди їхньої музичної партитури, вони можуть складати її разом і обмінюватися мотивами (як Томаш зі Сабіною обмінялися мотивами котелка), та якщо вони зустрічаються у зрілому віці, їхня музична партитура вже більш чи менш завершена, й кожне слово, кожен об'єкт означає щось інше у партитурі одне одного..."
"Зрадити - це вийти за межі. Вийти за межі й податися в невідомість. Сабіна не знала нічого ліпшого, ніж податися в невідомість".
"Оцінка і контроль за громадянами - постійна й основна суспільна діяльність у комуністичних країнах..."
"Він не усвідомлював, що те, що здавалося йому нереальним (самотня праця у бібліотеках), насправді було його реальним життям, а демонстрації, що їх він вважав реальністю, були тільки театральними виставами, танцями, празниками, тобто, висловлюючись інакше, маренням".
"Життєву драму можна пояснити метафорою ваготи. Як ото кажуть, на плечі нам лягає тягар. Ми несемо його або падаємо під ним, боремося з ним, програємо або виграємо...."
"Її драма була драмою не ваготи, а легкості. Їй ліг на плечі не тягар, лягла нестерпна легкість буття".
"Щоб уникнути страждань, люди найчастіше ховаються в майбутньому. Проводять на стежині часу уявну лінію, за якою теперішнім стражданням настане край..."
"Ті, що гадають, ніби комуністичні режими в центральній Європі створили виключно злочинці, не беруть до уваги засадничої правди: злочинні режими створюють не злочинці, а ентузіасти, певні того, що знайшли єдиний шлях, який провадить до раю. І вони запекло боронили той шлях, убивши при цьому силу-силенну людей. Згодом стало зрозуміло, що раю вони не побудували, а отже, ентузіасти були просто убивцями..."
"Коли з тобою розмовляє люб'язна, поштива, гречна людина, дуже непросто переконати себе, що всі її балачки облудні, що промовляє вона нещиро. Сумнівів (постійний і систематичний, без хвилини вагання) потребує надзвичайних зусиль, а також звички, тобто постійної участі в поліційних допитах. Цієї звички і бракувало Томашеві."
"Ми не вміємо брехати. Настанова казати правду, яку втовкмачили нам у голови батько з матір'ю, призводить до того, що нам відразу ж стає соромно за брехню, навіть перед поліціянтом, який нас допитує. Нам легше було б сваритися з ним, ображати його (що геть не годиться), ніж відверто брехати (а тільки це нам і залишається)."
"І знову спливає йому в голові думка, яку ми вже знаємо: людське життя буває лише раз, і ми ніколи не зможемо перевірити, добре чи недобре було наше рішення, тому що в будь-якій ситуації можемо вирішувати тільки раз. Ми не маємо другого, третього, четвертого життя, щоб можна було порівняти ті різні рішення".
"Джерело кічу - це категорична згода з буттям. Але що є основою буття? Бог? Людство? Боротьба? Чоловік? Жінка? Скільки поглядів на цю проблему, стільки й кічів: католицький кіч, протестантський, юдейський, комуністичний, фашистський, демократичний, європейський, національний, інтернаціональний..."
"Ідея Великого Походу, яка так вабила Франца, була політичним кічем, що об'єднував ліві сили всіх часів і всіх напрямків. Великий Похід - це величавий рух уперед, рух до братерства, справедливості, щастя і, попри всі перепони, навіть далі, адже задля того, що це був Великий похід, потрібні перепони..."
"...Кіч - це проміжна станція поміж буттям і забуттям..."